Збідки береться бажання
Життя огордати в слова
Снов проживати минуле у віршах
Снов повертатися в нього у піснях
І видавати думки незнайомим
Адже не впримує їй голова
Так ніби пине художник,
а так як із Гамли Ціньківський
Всяку майбутню мандрівку прилаштувати в макет
Адже на кількість відгуків лайків впливає контент унікальний і годний
Поруч знаходяться двоє людей,
які між собою не інтеректять
Але вправляються власній вмітливості та розмовляють один проти одного
Всі свої враження й досвід конвертувати в пости
Перетворити музику й фільми у довжелесну яскраву обойму
Стрічку із друзів та їхніх знайомих в своє життя впустити
Всі в інстаграмі щасливі однаково,
але нещасний Кожен по-своєму в мене проймає тривога
Що переходить у спрах,
який обернувся неспокоєм Та переріс у енкзайті,
час лангольєрами з'їдений Розчиниться на очах,
світ надрузки розсипиться Ніби львівська мозаїка