Ой,
не Зозуля жалібно кувала,
Ой, то ж мати сина виряжала.
Ой, то ж мати сина виряжала.
На тебе, сине, чорний конь,
Не забивай, сине, дом ти твій,
На тебе,
синок,
на конськім сядле,
Не забивайся,
синок,
про м'яне.
Ой,
били-били,
та все барабани,
Та вкрили землю густі тумани,
Мої неблачмали,
я ще повернуся,
Як хворі женьки з поля тоскуться.
А я як хворі женьки з поля тоскуться.