Я загубився давно
Серед людей у метро
Серед машин автострад
Я
так буду любити назло
Ніби мені повезло
Бути найменшим із тих
Хто вбив сміх?
Сміх,
сміх
Здається, то було давно
З ріг зникла вода
Випили всім селом
Випили аж до дна
Я хотів би забутись Залишитись в самоті
Та ніхто не забуде
Вчинків наших батьків
Ну а я?
Я, мов, трава із-під землі
Трохи дощей,
я трохи вщент
Та ніхто не завадить рости
Рости моя земля
Я схаменусь, я був не я
Знаю, дітей вони не такі
Всьому винні їх батьки
Ммм,
ммм
Не буй зірок, згасних свічок
За упоркий світ не такий
Не такий,
не такий