Віриш, не віриш,
я граю з вогнем,
Щоб день не згасав
і не залишив мене сам на сам.
Я знаю ці ризи,
я багато палав,
Із плоті і крові
я зробив останній запав,
Бо ти там чекаєш і маєш надію.
Але що побачиш,
я лише тінь в вогнях,
І мета за мета я знову палю.
Свое тіло
я точно до тебе діду.
Я все,
що я міг,
я віддав,
Хіба що я серце залишив для нас.
Я все, що не міг, я віддав,
Бо
серць свій побачив
у твоїх вогнях.
І знову побачу,
я тримаю свій курс,
І додому гадаю,
вже ніколи не повернусь.
Вони вже так близько,
і я не втрачу момент.
Я ж завжди так мріяв,
що наступить цей день,
Що ти там чекаєш і
маєш надію.
Але що побачу,
що ти всім однаково грієш,
І кожен твій вечір я
вже не світру,
І нікуди далеко
я вже не втечу.
Помилки на помилках будують мій світ,
Вже забув про що мова,
чи я увісні.
Не забуду ніколи всі ночі сумні,
Чи знайду сили далі і йти по пічмі.
І невдовзі доброти захочу втекти,
Що я маю хоч змогу, хоча б пару слів,
Сказати,
що колись він був не таким,
Щоб уварти колись твоїх декілька слів,
Щоб уварти твої кольорі в житті,
Що ховавши разом у себе в пітьмі,
Відчувають війна тиск, невже це кінець?
Я гину стрілки назад,
повернув тут цей день.
Я все, що я міг, я віддав,
І сам же погасну у твоїх вогнях.
У твоїх...