Ах, хто в Польща, от би не бували тут, і гарюшка не озинав.
Ах, я ми били, донце побували, бо всяю гарюшку озинали.
А ми били, донце побували, всяю гарюшку озинали.
В город млаву нас пер'яли, а всі забавушки нашли.
Ах, і по квартирам ми розмістились, а в нас хазяюшки влюбились.
І по квартирам ми розмістились, а в нас хазяюшки влюбились.
Хоч і хатушки корния, а на хазяюшки добере хіда.
Польські пани одним словом дурагі, своїм бабам вони наказали,
щоб із донецами вони гуляли своїм бабам.
Дочі своїх вони х 모�и, тидо чоланом запирали.
Дівки плакали, вони ридали, а от ми давно донців не віахали,
бо дівки плакали.
Придали б ми, давно Донецьку не бачили.
Ох і да, і що ж це за Донці на захвати? Молодці! Ох і да!
Ой, і в якої землі вони народилися,
І в якої землі б ну росли,
Ох, і в якої землі вони народилися,
І в якої землі росли.
Ой, брові чорною, лицом і білим,
А на постатку дюжа смілим, ого-го-го!
Сам казак з дівчинкою говорить,
А само-саме ого-го швелить бай,
А сам казак з дівчинкою говорить,
А само-саме ого-го швелить бай,
Ех, і сам кивнеть, моргнеть глазами,
Ступай, дівчика, за нами,
Бо от і сам кивнеть, моргнеть глазами,
А ступай, дівчика, а за нами,
Ой, да за нами, все за нами,
За донськими казаками, бано!
За нами, ехе, да за нами,
За донськими, те казаками,
А за донськими, ой, казаками,
К нам наволіна і дон, і родина, і
А за донськими, казаками,
Та к нам наволіна, і дон, родина, і!