Зазулі
А вівчар вже не отару плає,
Тьохну пісню соловець загає.
Всю диву й до квітни черемшина,
Мов до шлюбу бралася калина.
Він чарав садочку, тихому куточку,
Де, дівчина, ж де?
Шла б вона в садок повз Осокори,
Задивилась на високі гори.
В безбірі спадають чисті роси,
Цвіт калини приколола в коси.
Всю диву й до квітни черемшина,
Мов до шлюбу бралася калина.
Він чарав садочку, тихому куточку,
Де, дівчина, ж де?
Всю диву й до квітни черемшина,

Він чарав садочку, тихому куточку,
Де, дівчина, ж де?
Всю диву й до квітни черемшина,
Мов до шлюбу бралася калина.
Тобою зоживу кошару.
Судимуй на квітних черемшинах
По шлюбу бралася калина.
Дівчара в садочку
В тихому куточку
Жне дівчина жде.
Ось і вечір вівці біля броду,
З черемоша п'ють холодну воду.
У садочку вівчара
Встрічає
Дівчинонька, що його кохає.
Судимуй на квітних черемшинах
По шлюбу бралася калина.
Дівчара в садочку
В тихому куточку
Жне дівчина жде.