Стилю стиглі трави
Так хочеться встати
Сказав командир, що йдемо на світанні
Я по думки лину до рідної хати
До завтрашній день може стати останній
Не можу заснути, болять живі рани
І знаю, здається, всі плями на стилі
Медична сестричка так схожа на маму
Чарує всю ніч у моєї пустелі
Так хочеться спати, так хочеться встати
Своїми ногами під логи торкнутись
Як дивно і страшно з цієї палати
Уже не таким, як тиму повернутись
І сниться солдатам стара біла хата
Дитинства колиска, батьківський порів
Ми будемо гідними вас, наші браття
Виянули наші винаш оберіг
Під сонцем палючим ми вже другий місяць
Від втоми і спеки злипаються віки
І кожної ночі ракети нас місять
Тоді не до сну, тут би тільки ціліти
Так хочеться спати, так хочеться встати
На повний свій зріз і полями пройтися
Вдягтися у білу нову вишиванку
Не наче я щойно на світ народився
Килились додому в божані знамена
І біль невимовний рве душу наш маття
Ми вас пам'ятаємо всіх
Бо імено ми будемо гідними вас, наші браття
Килини мунили два кріст, плач і рдання
І слава героям пронизує простір
З плясном непорушним дівчата і хлопці
І рідна земля їм слугує за постір
І сниться солдатам стара віра
Мила хата, дитинства колиска
Батьківський поріг
Ми будемо гідними вас, наші браття
Ви ядом наш, ви наш у берегу
Ви ядом наш, ви наш у берегу
Ви ядом наш, ви наш у берегу